Мікродозинг мухоморів та інших психоактивних грибів: від початкових ефектів до системних порушень.
Практика мікродозингу — вживання надмалих доз психоактивних речовин — набула популярності як засіб для покращення настрою, підвищення концентрації, зменшення тривожності чи стимулювання креативності. Серед найбільш поширених грибів — мухомор (Amanita muscaria) та псилоцибінові гриби. Незважаючи на уявну безпечність малих доз, важливо розуміти: навіть незначна кількість активних речовин, якщо приймається регулярно, може призвести до глибоких змін в роботі організму. На початкових етапах прийому мікродоз спостерігається короткочасне покращення самопочуття. У випадку з мухомором це пов’язано з дією мусцимолу — речовини, яка активує гальмівну (ГАМК-ергічну) систему мозку, що може сприяти зниженню тривожності, розслабленню, нормалізації сну. Псилоцибін, навпаки, стимулює серотонінову систему, завдяки чому покращується настрій, загострюється сприйняття, з’являється відчуття внутрішньої ясності. Все це супроводжується м’яким посиленням активності кори головного мозку, особливо в зонах, відповідальних за емоції, пам’ять та мислення.
Проте вже через 2–3 місяці регулярного мікродозингу в організмі запускаються компенсаторні нейробіологічні процеси. Мозок, намагаючись зберегти рівновагу, знижує чутливість до стимульованих рецепторів. У випадку мухомора це призводить до зниження активності гальмівної системи та гіперактивації збуджувальних нейронних мереж. Для псилоцибіну характерне зменшення чутливості серотонінових рецепторів. Відбувається також перебудова внутрішньоклітинних сигнальних шляхів, порушення стабільності нейронних процесів, а іноді — зміни у функціонуванні генів.
Критичним терміном, після якого починають формуватися стійкі та потенційно незворотні зміни в роботі центральної нервової системи, вважається 12–18 місяців безперервного мікродозування. Особливо небезпечною є комбінація мікродоз із речовинами, що також впливають на ГАМК-систему — зокрема алкоголем або бензодіазепінами. Таке поєднання значно прискорює процеси нейроадаптації, перевантажує регуляторні механізми мозку та суттєво підвищує ризик розвитку синдрому відміни після припинення вживання.
Системні порушення зачіпають не лише нервову, але й гормональну систему. Зокрема, порушується робота гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової осі, що дестабілізує добові ритми та змінює секрецію гормонів — насамперед кортизолу та мелатоніну. Це впливає на сон, енергетику організму та здатність до адаптації.
Поступово погіршуються когнітивні функції: знижується здатність до концентрації, слабшає короткочасна пам’ять, виникають труднощі з аналізом інформації. Особливо ці явища виражені при прийомі мухомора через нейротоксичну дію іботенової кислоти — ще одного його компонента.
На клітинному рівні спостерігається зниження ефективності нейронів — зменшується вироблення енергії в клітинах мозку, накопичуються продукти окисного стресу, що з часом проявляється у вигляді хронічної втоми. Імунна система реагує повільним, але стійким запаленням у нервовій тканині, що поглиблює виснаження та знижує стійкість мозку до навантажень.
Психоемоційний стан також змінюється. Якщо спочатку відчувається підйом, мотивація та емоційне полегшення, то з часом виникають тривожність, дратівливість, емоційна нестабільність, аж до апатії. Це свідчить про поступове виснаження нейромедіаторних систем.
Найнебезпечнішою є стадія, коли організм адаптується до постійної присутності психоактивних речовин і формує патологічний гомеостаз. У такому стані різка відмова від прийому викликає синдром відміни: безсоння, нервозність, зниження когнітивних функцій. Для повернення до нормального стану потрібен час — зазвичай від 3 до 6 місяців — і комплексна відновлювальна програма: нейрометаболічна підтримка, нормалізація сну, харчування, психоемоційна стабілізація та когнітивні тренування.
Отже, мікродозинг психоактивних грибів, який спочатку здається нешкідливим і навіть корисним, при тривалому застосуванні здатен викликати глибокі порушення в усіх основних системах організму — від клітинного метаболізму до психоемоційного балансу. Особливої обережності потребує вживання мухомора через його нейротоксичний потенціал, який може спричинити незворотні зміни в центральній нервовій системі.

до статей
Джерела літератури

1. ​Bowden, J., & Drysdale, A. J. (1994). Pharmacological effects of muscimol. Pharmacology & Therapeutics, 64(3), 347–369
2.​Vollenweider, F. X., & Kometer, M. (2010). The neurobiology of psychedelic drugs: implications for the treatment of mood disorders. Nature Reviews Neuroscience, 11(9), 642–651.
3. ​Polito, V., & Stevenson, R. J. (2019). A systematic study of microdosing psychedelics. PLOS ONE, 14(2), e0211023.
4. ​Kuypers, K. P. C., et al. (2019). Microdosing psychedelics: More questions than answers? An overview and suggestions for future research. Journal of Psychopharmacology, 33(9), 1039–1057.
5. ​Mattson, M. P., & Gleichmann, M. (2008). The role of mitochondrial dysfunction in neurodegenerative disorders and aging. Current Alzheimer Research, 5(4), 346–351.
6. ​Nestler, E. J., & Hyman, S. E. (2010). Animal models of neuropsychiatric disorders. Nature Neuroscience, 13(10), 1161–1169.

Translate »