Аутоімунні захворювання (аутоімунний тиреоїдит) як наслідок порушення травлення.
Порушення процесів травлення їжі, зокрема хронічна дисфункція шлунково-кишкового тракту (ШКТ), може стати ключовим фактором у розвитку аутоімунних захворювань, включно з аутоімунним тиреоїдитом. Основою цих патологічних змін є комплекс взаємодій між порушенням мікробіоти, підвищенням кишкової проникності, системним запаленням і активацією аутоімунних реакцій.
Недостатня ферментативна активність і порушення моторики ШКТ сприяють накопиченню продуктів неповного перетравлення білків, жирів і вуглеводів. Взаємодіючи зі зміненою мікробіотою, вони призводять до утворення токсичних сполук. Особливе значення мають бактеріальні метаболіти, ліпополісахариди (LPS) і вторинні жовчні кислоти. Ці речовини, за умов підвищеної кишкової проникності, проникають через пошкоджений епітеліальний бар’єр (синдром «leaky gut») у системний кровообіг, провокуючи хронічну низькоінтенсивну ендотоксемію.
Ендотоксини, такі як ліпополісахариди, активують Toll-подібні рецептори (TLR) на клітинах вродженого імунітету, включно з макрофагами, дендритними клітинами й епітеліоцитами. Активація TLR супроводжується виробленням прозапальних цитокінів (IL-1β, IL-6, TNF-α) і хемокінів, що запускає каскад запальних реакцій. Умови хронічного запалення спричиняють порушення регуляторного балансу між ефекторними та регуляторними Т-клітинами, що сприяє виникненню аутоімунних реакцій.
При аутоімунному тиреоїдиті (АІТ) ключову роль відіграє перехресна реактивність антигенів. Білки, що надходять із ШКТ у незміненому чи частково модифікованому вигляді, здатні індукувати вироблення антитіл. Деякі з цих білків мають схожі епітопи з антигенами тканин щитоподібної залози, зокрема тиреоглобуліном і тиреоїдною пероксидазою. Цей механізм, відомий як молекулярна мімікрія, призводить до помилкової активації імунної системи проти власних тканин.
Хронічна запальна активація сприяє утворенню активних форм кисню (АФК), які пошкоджують ліпіди, білки й ДНК клітин, посилюючи апоптоз і некроз клітин щитоподібної залози. У відповідь на це вивільняються внутрішньоклітинні антигени, які імунна система сприймає як чужорідні. Поступово формується стійке аутоімунне запалення з інфільтрацією тканин щитоподібної залози Т- і В-лімфоцитами, виробленням аутоантитіл і руйнуванням тиреоцитів.
Дефіцит вітаміну D, що спостерігається за порушення всмоктування в кишечнику, додатково погіршує баланс імунної системи. Вітамін D відіграє важливу роль у регуляції імунних процесів, пригнічуючи активність ефекторних Т-лімфоцитів і стимулюючи регуляторні Т-клітини.
Отже, порушення травлення створюють порочне коло: дисфункція ШКТ веде до системного запалення й аутоімунної активації, а хронічне запалення, у свою чергу, погіршує кишкову проникність, дисбіоз і травлення. Ці механізми лежать в основі розвитку аутоімунного тиреоїдиту та інших аутоімунних захворювань.